Ставте задачу так, як її ставлять візуалізатору: спочатку типологія й поверховість, далі один-два матеріали, ділянка, світло і вже наостанок камера. «Two-storey private house in board-formed concrete, cut into a steep grassy hillside so the upper floor cantilevers over the lower one, photographed at dusk from the slope below at eye level on a 35mm lens.» Кількість поверхів важить більше, ніж здається. Пропустіть її — і модель сама обере масштаб, тож «modern office building» повернеться чим завгодно, від триповерхової коробки до хмарочоса. Другий якір — матеріал. Бетон із відбитком дощатої опалубки, обпалена деревина, кортен-сталь, землебит і світла цегла приносять із собою власні деталі, і два матеріали — практична межа, після якої фасад перетворюється на дошку зі зразками.
Потім підберіть світло під матеріал, бо саме від нього залежить, чи поверхню взагалі буде видно. Низьке ковзне сонце — для фактури, тому цегляний склад нижче освітлено збоку. Склу потрібна синя година, коли небо вже досить темне, щоб освітлені поверхи проступали крізь відображення. Темне дерево й усе, що стоїть у лісі, найкраще виглядає під хмарним небом. Для камери назвіть одну з трьох позицій: рівень очей на об'єктиві 28–35 мм, тілт-шифт із паралельними вертикалями для всього високого або косий ракурс із дрона, коли історію розповідають дах і ділянка. Усі десять зображень нижче — неопрацьовані перші результати, згенеровані на BananaBanana, разом із промахами: я просив двоповерхову сталеву надбудову на складі, а отримав один високий поверх.